Протягом багатьох років науковці міркували про джерела великих запасів води на нашій планеті. Зазвичай здогадки стосувалися комет та крижаних астероїдів, але нові результати дослідження вказують, що можливо все це відбувається глибоко в серці Землі, в місцях, які недоступні навіть для бурових установок, пише ECO News.
Дослідники з Пекінського університету та Швейцарської вищої технічної школи Цюріха (ETH Zurich) в своєму дослідженні виявили, що в ядрі Землі може зберігатися від дев’яти до сорока п’яти разів більше водню, ніж в усіх океанах Землі. За умов екстремального тиску та температури на глибині більше трьох тисяч кілометрів, водень застрягає всередині металевого заліза разом із кремнієм та киснем. Якби він з’єднався з киснем, це могло б створити десятки “прихованих океанів” у глибині планети.
Вчені проводили експерименти, стискаючи маленькі зразки заліза та гідратованого силікатного скла в алмазних ковадлах, досягаючи тиску понад сто гігапаскалів та температури понад п’ять тисяч кельвінів. Ці умови мімікрували юну Землю, коли магматичний океан поєднувався з формованим металевим ядром.
Згодом науковці використали атомно-зондову томографію для тривимірного картування окремих атомів, виявивши наноструктури, які містять кремній, кисень і водень, укладені в залізо.
Дослідження показало, що співвідношення водню до кремнію наближалося до одного до одного. Вони визначили, що водень складає близько 0,07–0,36% від маси ядра, що цілком може зрівнятися або навіть перевершити океанські об’єми на поверхні.
Науковці вважають, якщо стільки водню було захоплено в ядрі під час формування Землі, то більшість води, ймовірно, з’явилася на ранніх етапах. Раніше багато дослідників думали, що основна частина води з’явилася пізніше, доставлена крижаними кометами, які зіткнулися з уже сформованою планетою.
У публікації підкреслили, що ці глибокі запаси водню не зможуть розв’язати проблему посух. Проте це дає важливу підказку про механізми формування життєздатних світів.
Експеримент із закачуванням розчину для поглинання CO2 в Атлантиці
Раніше в descopera.ro повідомили, як науковці закачали в Атлантичний океан приблизно 65 000 літрів лужного розчину, позначеного червоним барвником, для випробування технології, яка має на меті зменшення глобального потепління та закислення океану.
Метод, відомий як “Підвищення лужності океану”, намагається імітувати природний процес хімічного вивітрювання гірських порід, проте в набагато прискореному темпі.
Експеримент проводився приблизно за 80 км від узбережжя Массачусетсу, в зоні, де зазвичай ловлять тріску, пікшу та омара. Протягом п’яти днів спостереження вчені зафіксували поглинання до 10 тонн вуглецю та підвищення pH води з 7,95 до 8,3, що повертало лужність океану до рівнів, що мали місце до індустріальної епохи.
Не було виявлено жодних значних негативних наслідків для маленьких морських організмів. Однак досвід впливу на дорослих риб та морських ссавців ще не оцінено.
