Сиве волосся – це неминучий аспект старіння. Воно служить нагадуванням про минулі роки та фізичні зміни, що їх супроводжують. Проте нові дослідження ставлять під сумнів традиційні уявлення, вказуючи на те, що ці сріблясті пасма можуть бути ознакою того, як наш організм захищається від раку.
Наукове дослідження виявило вражаючий зв’язок між втратою пігменту волосся та механізмами, які можуть допомогти стримувати небезпечні види раку, пише The Independent. Зокрема, йдеться про стовбурові клітини меланоцитів, які лежать в основі цього відкриття. Ці клітини перебувають глибоко у волосяних фолікулах і слугують резервуарами для меланоцитів – клітин, що виробляють пігмент, відповідальний за колір волосся та шкіри.
“У нормальних умовах стовбурові клітини меланоцитів оновлюють ці пігментні клітини через циклічну регенерацію, яка складається з повторюваних фаз активності, відпочинку та відновлення відповідно до натуральних циклів росту та випадіння волосся. Це забезпечує стабільне надходження пігменту і, отже, яскравий колір волосся протягом більшої частини нашого життя”, – повідомляють автори статті.
Однак щодня клітини піддаються атакам на свою ДНК з різних джерел, наприклад, ультрафіолетового випромінювання, хімічних засобів і навіть через метаболізм. Це пошкодження клітин призводить до старіння та підвищує ризик захворювання на рак, зокрема, меланому.
Нове дослідження розкриває, що трапляється, коли стовбурові клітини меланоцитів зазнають ушкоджень ДНК, зокрема, дволанцюгових розривів.
Відзначається, що в таких випадках стовбурові клітини можуть входити в процес, відомий як “сено-диференціація”. Це означає, що стовбурові клітини невідворотно перетворюються на пігментні клітини та зникають з пулу стовбурових клітин, що з часом призводить до з’явлення сивини.
“Цей захисний механізм чітко контролюється внутрішніми сигнальними шляхами, які дозволяють клітинам взаємодіяти. Видаляючи ці зрілі клітини, ми перешкоджаємо накопиченню генетичних мутацій або змін ДНК, здатних сприяти розвитку раку. Таким чином, кожна сива волосина – це маленька перемога на шляху до самопожертви: клітина обирає зникнути, аніж ризикувати перетворитися на злоякісну,” – підкреслюється в матеріалі.
