Учені відновили мікробів, які були у вічній мерзлоті протягом 40 тисяч років. Після відтавання вони почали вивільняти вуглець. Як зазначає earth.com, мікроби відновили свою активність після танення.
Мікроорганізми, які тисячоліттями залишалися замурованими в мерзлоті Аляски, “прокидаються” вже протягом кількох місяців після відтавання, виділяючи вуглекислий газ. Це підтверджується експериментами з льодовими кернами віком до 40 тисяч років, які були взяті з наукового тунелю поблизу Фербенкса. Дослідження опубліковано в Journal of Geophysical Research.
Це дослідження очолював Трістан Керо з Каліфорнійського технологічного інституту. Його команда вивчала, як мікроби здатні виживати в холодних, бідних на кисень умовах та відновлювати активність після нагрівання. Північні ґрунти зберігають удвічі більше органічного вуглецю, ніж є в атмосфері, а отже, навіть часткове “розблокування” може сприяти посиленню парникового ефекту в теплі місяці.
Вічна мерзлота покриває 85% Аляски. Основна частина замерзлих шарів знаходиться на глибині, де тисячоліттями не потрапляли кисень і світло. Тому мікробні спільноти в цих шарах суттєво відрізняються від поверхневих.
Дослідники утримували зразки до шести місяців при температурі 4-12 °C у безкисневих умовах. Зразки маркували дейтерієм – важким воднем, щоб відслідковувати утворення нових клітинних мембран. Вже за перший місяць клітини почали повільно активуватися. Через півроку мікробні спільноти змінювалися, їх різноманіття зменшувалося, і вони формували біоплівки, що є ознакою повного включення мікробів у діяльність.
Значення експерименту
Науковці зазначають, що арктичні сезони стають довшими, а теплі періоди тривають значно довше. Це дозволяє глибшим шарам мерзлоти відтавати досить довго, щоб мікроби проходили повільну фазу пробудження та переходили до повної активності. Вода і кисень проникають глибше, відкриваючи доступ до давньої органіки, яку мікроби перетворюють на CO₂ і метан.
Дослідники попереджують, що з подовженням літа на Алясці зростає ризик запуску небезпечного механізму: чим більше мерзлоти відтає, тим більше газів вивільняється, що призводить до подальшого прогрівання Арктики.
Хоч експеримент охопив лише один тунель і кілька кернів, він підкреслює важливість зміни клімату: не лише пікові температури, а й тривалість відлиги впливають на активність давніх мікробів. Подальші польові дослідження, що вимірюватимуть глибину відтавання, газові викиди та біомаркери, можуть суттєво покращити прогнози щодо змін в Арктиці та допомогти в плануванні інфраструктури в регіонах, де мерзлота швидко втрачає стабільність.
