Ті, хто ніколи не переживав жахливий дискомфорт від тиннітусу (шуму у вухах), можуть тільки здогадуватися про масштаби цих страждань. Поганий сон може бути найближчим емоційним станом, яке запам’ятовується від цього досвіду.
Цей суб’єктивний звук, який може проявлятися у вигляді шипіння, дзижчання чи клацання, не сприймається іншими; він може бути постійним або змінним, згідно з дослідженням, опублікованим в ScienceAlert. Нейробіологи з Оксфордського університету тепер вважають, що існує істотний зв’язок між сном і тиннітусом у нашому мозку.
Результати їхньої роботи вказують на важливий зв’язок між цими двома явищами – зв’язок, який дослідження мозку ігнорували до нещодавнього часу.
“Насамперед вражають паралелі між тиннітусом та сном”, – зазначив нейробіолог Лінус Мілінський з Оксфордського інституту сну і циркадної нейробіології. “Тиннітус – це виснажливий стан, тоді як сон – природний процес, який ми регулярно переживаємо, проте обидва, можливо, залежать від спонтанної активності мозку. Оскільки досі немає ефективних методів лікування тиннітусу, я вірю, що вивчення цієї схожості може відкрити нові шляхи для розуміння і, в кінцевому підсумку, лікування фантомних сприйнять”.
Фантомні звуки і цикли сну
Фантомне сприйняття – це те, коли наш мозок вводить нас в оману, змушуючи вважати, що ми щось чуємо, бачимо, відчуваємо або нюхаємо, хоча насправді цього немає. Багато людей відчувають фантомні сприйняття лише під час сну, проте близько 15 відсотків людей стикаються з постійним шумом у вухах і в години неспання.
Тиннітус є найпоширенішим фантомним сприйняттям у світі, однак причини і способи його лікування досі не виявлені, незважаючи на численні гіпотези. Хоча багато людей з тиннітусом відзначають погіршення сну та проблеми з режимом сну, зв’язок з цією важливою функцією став зрозумілішим лише нещодавно.
У 2022 році Мілінський очолив оглядове дослідження, яке, за словами авторів, стало першим, що розглядає функціональні зв’язки між сном і тиннітусом. Дослідники з Оксфорда з’ясували, що великі спонтанні хвилі активності мозку, які виникають під час глибокого сну або сну без швидкого руху очей (не-БДГ), можуть зменшувати мозкову активність, відповідальну за тиннітус.
Експериментальні дані та зв’язок з гіперактивністю
Щоб підтвердити цю теорію, команда звернулася до тхорів, чия слухова система нагадує людську. В експериментах, опублікованих у 2024 році, дослідники виявили, що у тхорів з важчим тиннітусом також спостерігалися проблеми зі сном.
“Ми могли спостерігати, як ці проблеми з’являються одночасно з тиннітусом після впливу шуму”, – повідомив Мілінський в інтерв’ю. “Це вперше звернуло увагу на чітку залежність між розвитком тиннітусу і розладами сну”.
Варто зазначити, що тхори з тиннітусом демонстрували надмірну чутливість мозку до звуку. Коли тхори нарешті досягали фази не-БДГ сну, ця активність зменшувалася. Це свідчить про те, що сон може тимчасово зменшувати ефекти тиннітусу, активуючи ті ж нейронні мережі.
“Наші результати вказують на те, що глибокий сон насправді може допомагати зменшувати симптоми тиннітусу і, можливо, активувати природні механізми мозку для регулювання аномальної активності”, – зазначив Мілінський.
Замкнуте коло – стрес та ізоляція
Лише в минулому році дослідження з Китаю показало, що особи з тиннітусом гірше пригнічують свою мозкову гіперактивність, переходячи в сон. Однак під час глибокого сну ця гіперактивність, пов’язана з тиннітусом, зменшувалася.
“Це дослідження підтверджує сон як важливу терапевтичну ціль для розриву 24-годинного дисфункціонального циклу тиннітусу”, – підсумовують автори на чолі з Сяоюєм Бао з Південно-Китайського технологічного університету.
В Оксфорді Мілінський та його команда зосереджуються на вивченні того, як сон впливає на виникнення тиннітусу.
“Тиннітус може заважати сну, а поганий сон, своєю чергою, може ускладнювати тиннітус. Це може бути своєрідне порочне коло, хоча я не вірю, що воно є незламним”, – припустив Мілінський. “Коли ми не висипаємося, ми стаємо більш сприйнятливими до стресу, а стрес – один з головних факторів, що погіршують тиннітус. Він навіть може спровокувати його виникнення”.
Наступні дослідження можуть не лише призвести до нових, більш ефективних лікувань тиннітусу, а й допомогти вченим краще зрозуміти саму суть сну.
