На південному заході Мавританії вчені NASA зафіксували незвичайні темні плато, які значно впливають на формування піщаних дюн у Сахарі. Супутникові знімки показали, що на одному боці цих формувань активно накопичується пісок, тоді як на іншому – дюни практично відсутні, повідомляє Indian Defence Review.
Відомо, що ці темні об’єкти яскраво контрастують зі світлими пісками Сахари, що привertає увагу аналітиків і геологів, які вивчають розвиток пустельних ландшафтів. Загадкові утворення знаходяться поблизу Геру – невеликого міста на південь від Мавританії.
У публікації зазначається, що лінія цих трьох чорних плато підноситься над навколишніми рівнинами на 300-400 метрів і сповільнює повітряні потоки з північного сходу, коли вітер зустрічає їхні східні схили. Зниження швидкості вітру дозволяє піску осідати, формуючи дюни, які безпосередньо стикаються з піднесеною територією. Далі за вітром тягнеться ланцюг барханів – дюн у формі дуг, довжина яких досягає 15 кілометрів.
При цьому західні частини плато залишаються практично без піску. Це пояснюється вітровою ерозією: швидкі вихрові потоки, що виникають внаслідок перешкод, здувають легкі частинки й не дають формуватися дюнам. Такі зміни в повітряних потоках створюють стійку зону без накопичення осадів, незважаючи на подібний вплив регіональних вітрів, як зазначається в статті.
Знімки, опубліковані NASA Earth Observatory, підтверджують, що це явище залишається незмінним щонайменше протягом останнього десятиліття. Фотографія 2014 року демонструє майже те ж саме положення дюн, що свідчить про тривалу стабільність взаємодії між вітром і рельєфом.
Походження плато
Зазначається, що ці плато є геологічними залишками палеозойської пісковикової формації, яка виникла більше 250 мільйонів років тому. Вони збереглися завдяки тривалій ерозії, що знищила м’якші навколишні породи. Їхня висота та витривалість пояснюються присутністю твердої породи, стійкої до ерозії, яка захищає плоскі вершини від руйнування.
Кожне плато вкрите тонким шаром так званого кам’яного лаку – темної речовини, що містить оксиди марганцю та заліза. Цей шар утворюється повільно протягом тисяч років у посушливих умовах через хімічне осадження, а іноді й за участю мікроорганізмів. Саме він надає плато характерного чорного кольору та підвищує їхню стійкість до ерозії.
У NASA зазначили, що міцність покривної породи з лаком дозволила цим плато зберегтися, тоді як вітер та вода поступово руйнували навколишній ландшафт. Цей виборчий процес ерозії відповідає механізмам формування плато, які спостерігаються в посушливих регіонах планети.
Регіональні паралелі та планетарне значення
Приблизно за 460 кілометрів на північ розташована структура Рішат – ще одне палеозойське утворення в Мавританії, відоме як “Око Сахари”. Воно має спільне геологічне походження з плато поблизу Геру, проте його форма є кільцевою, а не лінійною.
Схожі утворення можна знайти не лише на Землі, стверджує видання. Плато також присутні на поверхні Марса, де еолові процеси створили подібні, відкриті для вітру форми рельєфу.
“Дослідження земних аналогів, зокрема мавританських плато, допомагає у розумінні марсіанської геології, особливо під час підготовки до посадок марсоходів або місій для повернення зразків”, – йдеться в публікації.
Аналіз 2023 року, опублікований на Live Science, підкреслив, що ці формації стали важливим об’єктом для дистанційного зондування та міжпланетних порівняльних досліджень. Стійкість розташування дюн підтверджує доцільність використання цього регіону як моделі для аналізу інших планетарних ландшафтів.
Інтерес NASA до території Геру частково зумовлений саме цією порівняльною цінністю. Взаємодія між давнім рельєфом і сучасними вітровими режимами відкриває нові горизонти для дослідження довготривалих екологічних процесів, актуальних як для земної, так і для планетарної науки.
