Міжзоряну комету 3I/ATLAS було виявлено всього п’ять із половиною місяців тому, але за цей короткий час вона здобула величезну популярність. Цей унікальний об’єкт – лише третій міжзоряний гостя, знайдений серед тисяч інших тіл, що проходять через нашу Сонячну систему. Він вже викликає безліч запитів і зацікавлення.
Останнім часом з’явилося кілька досліджень, що пояснюють, як комета 3I/ATLAS зазнає так званого “негравітаційного прискорення”. Однак цей термін може створити враження, що причина прискорення — зовнішній вплив (як наприклад, двигун космічного апарата, на думку деяких). Вчені вирішили пояснити, що це насправді означає, пише IFL Science.
Про цю комету поширювалася чимало дезінформації, включаючи твердження про те, що вона є замаскованим космічним апаратом, який нібито використовував період зближення з Сонцем у жовтні для таємного маневру та загрози нашій планеті.
Оскільки такі інциденти не відбулися, увага зосередилась на понятті негравітаційного прискорення, що є звичайним явищем для комет, хоча й виглядає як частина наукової фантастики.
Що означає негравітаційне прискорення
Негравітаційне прискорення вказує на те, що небесне тіло отримує прискорення, яке не зумовлене гравітацією від інших небесних об’єктів, таких як планети чи Сонце. Це відбувається через явище дегазації (викиду газів).
Комети є великими об’єктами з льоду і каменю, які часто охарактеризовують як “брудні сніжки”. Коли вони підходять до Сонця, їх температура підвищується, і вони починають сублімувати. Це значить, що заморожені гази (вода, вуглекислий газ тощо) переходять з твердого стану прямо у газоподібний, без стадії рідкої фази. Цей процес не є плавним: часто комети (а також відомий астероїд 3200 Фаетон) викидають струмені матеріалу (джети), що формують хвіст та кому (хмару газу і пилу навколо ядра), які ви бачите на фотографіях.
Ці струмені можуть впливати – і часто роблять це – на рух комети, викликаючи негравітаційне прискорення. Точно визначити динаміку цього феномену важко, адже ядра комет мають маленький розмір у космічних масштабах. Наприклад, хоча кома може простягатися на 100 000 кілометрів, ядрі знаменитої комети Галлея тільки 15 кілометрів у діаметрі. Ядро 3I/ATLAS, ймовірно, є ще меншим.
Крім того, комета обертається, відкриваючи різні її сторони для сонячних променів в різні моменти часу. Комети не є ідеальними сферами, а скоріше нерівними масами, що нагадують грубі камені. Це нерівномірність вказує на те, що струмені та дегазація можуть відбуватися в окремих ділянках тіла з різною інтенсивністю, інтервалами та впливом.
Нові дані про розмір і масу
Проте в цілому втрата матеріалу змінює траєкторію комети. У випадку 3I/ATLAS вчені змогли визначити цей відсув за допомогою наземних телескопів (включаючи орбітальні, як-от Hubble), а також даних із апарату Trace Gas Orbiter (Європейське космічне агентство) на орбіті Марса та місії Psyche (NASA) в глибокому космосі.
Ці спостереження свідчать про прискорення приблизно півмікрона на секунду в квадраті. Це зовсім незначно в порівнянні з гравітаційним притягуванням планет, але під постійним впливом може з часом призвести до відхилення від очікуваної орбіти. Проте зміна швидкості менше ніж на мікрон за секунду на секунду не виглядає як дії штучного апарата, який намагається виконати дивний маневр.
Проте автори нового дослідження змогли отримати з цієї незначної варіації захоплюючу інформацію. Вони оцінили масу комети до того, як вона наблизилась до Сонця і зазнала основної дегазації. За їхніми словами, у вересні маса комети становила 44 мільйони метричних тонн; це приблизно в сім разів більше за масу Великої піраміди Гізи.
Якщо ця оцінка вірна, то ядро 3I/ATLAS може бути трохи меншим, ніж раніше оцінювалося – близько 375 метрів.
