Дослідники виявили серйозні зміни на морському дні, які відбулись за останні 10 років спостережень. Зникають важливі види, що допомагають у переробці поживних речовин, а це загрожує життєвому балансі морської екосистеми, що може свідчити про наближення більш масштабної екологічної кризи, повідомляє indiandefencereview.com.
Дослідження, проведене морськими екологами Крейгом Р. Смітом і Фабіо К. Де Лео, використовувало кабельну обсерваторію NEPTUNE в каньйоні Барклі, на глибині близько 900 метрів, щоб спостерігати, як морські організми реагують на затонулий органічний матеріал з плином часу. Серед цих матеріалів – кістки китів, деревина і карбонати, які зазвичай викликають активність серед спеціалізованих глибоководних видів.
Звичні відвідувачі відсутні
У нормальних умовах залишки кита на дні стають справжнім бенкетом. Першими прибувають падальщики, такі як акули-спинки і міксини, які поїдають м’які тканини. Після цього підключаються “інженери екосистеми”, такі як Osedax, або “зомбі-черв’яки”, які розчиняють кістки завдяки бактерійам, що їм допомагають, отримуючи доступ до жирів та відкриваючи рештки для інших організмів.
У цьому дослідженні на дно океану помістили три ребра горбатого кита та кусок ялиці Дугласа, спостереження тривали вісім місяців і періодично продовжувались протягом майже десятиліття. Як пише ZME Science, Osedax так і не з’явився на кістках ані через вісім місяців, ані за 9,2 року.
Що стосується деревини, молюски-деревоточці роду Xylophaga зазвичай оселяються на колодах протягом року. Однак у цьому випадку вони навіть не показали свої сифони до закінчення двох років, що вказує на затримку або ослаблення реакції. Ці затримки значно перевищують норму і свідчать про більш серйозні порушення у місцевій екосистемі.
Зони з низьким вмістом кисню розширюються
На думку дослідників, ця пасивність може бути безпосередньо пов’язана із явищем, яке називають “деоксигенацією океану”. Підвищення температури повітря призводить до нагрівання поверхні океану, що знижує його здатність утримувати кисень та обмежує змішування з глибшими, холоднішими шарами. Як наслідок, в глибоководних зонах з’являється все більше місць з низьким рівнем кисню, що перестають приваблювати своїх звичних мешканців.
Життєво важливий ланцюг переробки під загрозою
Відсутність розкладачів – це не просто біологічна аномалія, це свідчить про крах глибоководного кругообігу поживних речовин. Без черв’яків і молюсків, які ініціюють цей процес, органічні матеріали залишаються на дні морів. Коли розкладання сповільнюється або припиняється, харчовий ланцюг починає деградувати, що впливає на всі рівні – від найменших мікробів до промислових рибних популяцій, від яких залежить людство. І якщо зони з низьким вмістом кисню продовжать розширюватись, ця проблема може торкнутись не тільки каньйону Барклі.
Раніше вчені розглядали “Драконю діру” — величезну воронку глибиною 300 метрів у Південно-Китайському морі — і виявили там сотні загадкових вірусів.
