В Уганді вчені виявили складну мережу тварин, що живляться кажанами, які є носіями вірусу Марбург. Вперше ця інформація була задокументована на відео, повідомляє The Telegraph.
Дослідники розмістили камери біля входу до “Печери Пітона” в Національному парку Квін-Елізабет, що на заході Уганди. За їхніми словами, це перше підтвердження “динамічної багатовидової мережі контактів” на території, відомій як осередок вірусу Марбург.
Вчені зазначили, що виявлення великої кількості хижаків, що полюють на інфікованих кажанів, може бути важливим “Розетським каменем” для розуміння механізмів зоонозного “spillover” — передачі вірусу між видами.
Протягом п’яти місяців, з лютого по червень минулого року, дослідники спостерігали щонайменше 14 видів хребетних, які приходили до печери полювати на кажанів. У їхньому числі — леопарди, різні види приматів, хижі птахи та варани, згідно з матеріалами статті.
В одному з відео дорослий леопард підходить до входу, ловить кажанів під час їх масового вильоту та йде зі здобиччю. Інші кадри, зняті в лісі Марамагамбо, демонструють зграї мавп, що також поїдають кажанів, біля яких знаходяться цивет і генет.
У печері мешкає приблизно 56 тисяч єгипетських фруктових кажанів. Цей регіон є важливим для досліджень вірусу Марбург — “родича” вірусу Ебола. Летальність інфекції може досягати 90%. Попри існування кількох вакцин, жодна з них не була затверджена.
У 2008 році турист із Нідерландів, який відвідав печеру, заразився вірусом Марбург та помер. Американець, який теж відвідував печеру, захворів, але вижив. У 2009 році вчені з Центрів контролю та профілактики захворювань вперше виділили вірус Марбург з фруктових кажанів в сусідній печері.
Камери спочатку встановили під час проєкту зі спостереження за левами та гієнами в парку. Полевий координатор Орін Корніль повідомив, що масштаб активності хижаків став несподіванкою. Він зауважив, що найбільше побоювань викликають мавпи через їхню близькість до людини.
Водночас дослідники підкреслюють, що не було зафіксовано жодних доказів фактичної передачі вірусу між видами.
Науковий директор проєкту, Олександр Брачковський, зазначив, що подібні процеси могли відбуватися тисячоліттями в регіоні Рифтової долини. Один із леопардів, що постійно відвідував печеру протягом п’яти місяців, отримав прізвисько Akahaya — “недоторканний” мовою місцевих жителів.
Дослідники сподіваються, що їхніх знаходження стане основою для більш детального аналізу ризиків. За словами вчених, це унікальний випадок, коли можна безпосередньо спостерігати контакти між резервуаром філовірусу та хижаками, обмінюючись біологічними рідинами під час поїдання здобичі.
Боско Атукватсе, ініціатор встановлення камер, пояснив, що особливості печери створюють ідеальні умови для хижаків: вхід розташований низько, а багаторічні нашарування гуано дозволяють навіть невеликим тваринам легко дістатися до кажанів.
“Мавпа може просто стати на задні лапи, схопити жменю кажанів і втекти,” — зазначив він, підкресливши, що не завжди зрозуміло, куди зникають мертві тварини.
Хоча кажани вважаються основним природним резервуаром вірусу Марбург і можуть переносити його без будь-яких симптомів, вчені наголошують: є свідчення, що інші тварини, зокрема деякі примати, можуть передавати інфекцію після контакту з кажанами.
“Точка перетину” для вірусу
Дослідники визначили печеру як “осередок переливу інфекції” (spillover crucible). Вони підкреслили, що багато видів тварин, які полюють на кажанів, самі можуть ставати жертвами людини — їх використовують для приготування бушміту.
“Існує безліч шляхів, якими хвороба міжнародного значення може непомітно розповсюдитися серед населення,” — вказав Атукватсе.
Камери зафіксували близько 400 людей, які відвідували печеру — серед них шкільні групи, туристи та місцеві стажери. Більшість з них перебували там без жодних засобів захисту.
Науковий директор дослідження Брачковський повідомив, що влада Уганди добре усвідомлює ризики, пов’язані з цим місцем. Біля печери розміщені попереджувальні знаки, а також облаштовано оглядовий майданчик на відстані близько 40 метрів від входу.
Результати дослідження доповнюють зростаючий масив доказів про раніше незадокументовані взаємодії між різними видами тварин, що проливає світло на механізми передачі зоонозних інфекцій.
Минулого року в Німеччині вперше зафіксували полювання щурів на кажанів, що також викликало занепокоєння щодо можливих пандемічних загроз.
Проте автори звіту підкреслюють, що значна частина даних про так званий “перелив” інфекцій від тварин до людей досі має теоретичний характер. Документування складних контактів між кількома видами у відомих природних ареалах зоонозів залишається вкрай рідкісним
