У печері в районі Камбрії, Великобританія, археологи виявили найдавніші останки дитини жіночої статі. Як повідомляє Interesting Engineering, вік знахідки оцінюється в приблизно 11 тисяч років.
Дівчинку назвали Ossick Lass, що перекладається як “дівчина з Урсвіка” на місцевій мові. Дослідники стверджують, що це перший випадок, коли вдалося точно датувати рештки такої давньої дитини та підтвердити їхню стать.
Смерть застала дівчинку у віці приблизно від 2,5 до 3,5 років. Вона стала найдавнішою знахідкою людських решток на півночі Великобританії, як вказує дослідження, засноване на аналізі ДНК.
Під час розкопок археологи також натрапили на прикраси, які допомогли визначити дату поховання. Виявилося, що дівчинка була похована в одному з трьох найдавніших мезолітичних поховань у північно-західній Європі. Це свідчить про те, що знахідка відкриває нові перспективи щодо людської присутності в Британії після останнього льодовикового періоду.
У ході останніх розкопок також було знайдено урну типу Collared Urn, кам’яні знаряддя (літичні артефакти) та п’ять намистин із морських равликів.
Всього в печері задокументовано близько 423 фрагменти людських кісток. Остеологічний аналіз вказує на наявність щонайменше 8 осіб. Радіовуглецеве датування показало, що рештки охоплюють період від мезоліту до раннього неоліту та ранньої бронзової доби.
Через суворі умови льодовикового періоду, такі ранні поховання на півночі Англії в основному не збереглися. Раніше найстарішим похованням у регіоні вважалося те, яке датується приблизно 10 тисячами років.
Традиції, що пережили тисячоліття
Дослідження також вказує на культурний аспект: людей ховали в цій печері протягом тривалого часу, старанно дбаючи, щоб не пошкодити попередні поховання. Незважаючи на масштабні міграції після льодовикового періоду, поховальні традиції зберігалися протягом тисячоліть. Автори дослідження підкреслюють, що знахідка Ossick Lass значно розширює наше розуміння використання печер у доісторичний період голоцену. Таким чином, північна та західна Англія тепер розглядаються як частина більшої європейської традиції розміщення людських решток та супутніх артефактів у печерах у ранньому мезоліті, неоліті та бронзовій добі.
“Історія цієї маленької дівчинки, котра жила лише кілька років, але залишила слід через 11 тисячоліть, вкотре доводить, що навіть найменша людина може змінити наше сприйняття минулого”, – зазначено у статті.
