На пагорбах південної Бразилії та північної Аргентини вчені виявили величезні тунелі, які, ймовірно, вириті у твердій породі. На думку дослідників, ці структури не є творінням людини чи геологічних процесів, про що повідомляє earth.com, посилаючись на результати дослідження, опублікованого в Science Advances.
Ці тунелі не щільно прилягають до русел річок, не мають ознак видобутку та не нагадують традиційні печери. Багато з них простягаються понад 550 метрів, а їх висота дозволяє дорослому проходити без необхідності нахилятися.
Вчені висувають гіпотезу, що ці укриття могли бути викопані великими наземними лінивцями, які перетворили частини Південної Америки на підземний лабіринт.
“Протягом останнього десятиліття було зафіксовано понад 1500 великих нір на півдні та південному сході Бразилії. Ці тунелі можуть досягати значних розмірів. Вони мають бічні проходи та залишили довгі паралельні сліди від кігтів на своїх стінах,” – зазначено у джерелі.
Над дослідженням працює геолог Генріх Франк з Федерального університету Ріо-Гранде-ду-Сул у Бразилії. Його аналіз спрямований на вивчення палеонорах — викопних тунелів, виритих великими вимерлими істотами, що колись змінили вигляд південної частини континенту.
“Багато з проходів знаходяться в ущільнених пісках, пісковику або вивітреній вулканічній породі. Обробка цих матеріалів є складною навіть для механізмів, не кажучи вже про прості інструменти. Обвалені стелі і закриті тунелі свідчать про те, що деякі шляхи було розширено та використовували повторно, як зазначено в розділі про тунелі кайнозойської ери,” – підкреслили у earth.com.
Франк зазначає, що стіни тунелю мають сліди від кігтів, деякі з яких виглядають як три паралельні борозни, вказуючи на те, де копальна частина вгризалася в породу.
Дослідники вважають, що розташування тунелів нагадує не випадкову ерозію, а мережу укриттів, які були викопані й підтримувались протягом тривалого часу.
Для ідентифікації творців тунелів вчені порівнювали розміри нір та сліди від кігтів з скам’янілими скелетами з тих же регіонів. Найбільші тунелі мають ширину близько 1,8 метра та майже таку ж висоту.
“Це звужує коло можливих авторів до гігантських наземних лінивців і броненосців. Сліди від кігтів є широкими та неглибокими, що більше відповідає довгим, вигнутим кігтям лінивців, ніж коротким кігтям броньованих риючих тварин. Ці нори є яскравим прикладом того, як мегафауна формувала землю, рухаючись та відпочиваючи,” – додають у матеріалі.
Відомо, що такі тунелі могли бути створені лінивцями виду Мегатеріум. Це найбільш відомий південноамериканський величезний наземний лінивець з пізньої льодовикової епохи. Скамʼянілості свідчать, що Мегатеріум важив до чотирьох тонн і досягав зросту 3,7 метра.
“Він мав довгий хвіст для рівноваги та потужні передні кінцівки з вигнутими кігтями. Лінивець такої будови міг ефективно рити м’які породи протягом тривалого часу,” – зазначають у earth.com.
Таким чином, величезні тунелі під Бразилією та Аргентиною є не лише цікавим відкриттям, а і свідченням того, як давні лінивці, люди та ландшафти впливали один на одного під час льодовикового періоду.
