У 1961 році США випадково створили одну з найбільш небезпечних колекцій космічного сміття, яка коли-небудь була запущена на орбіту. Вони намагалися створити штучну іоносферу, як повідомляє IFLScience.
Навіщо США прагнули створити власну іоносферу
Відзначається, що під час Холодної війни США, як і СРСР, стикалися з обмеженнями у способах передачі інформації на великі відстані. Сполучені Штати могли спілкуватися з іншими країнами лише за допомогою підводних кабелів або шляхом передачі сигналів через іоносферу.
Ця ситуація не влаштовувала США. Підводні кабелі були вразливими, їх можна було перерізати, а зв’язок через іоносферу також могло ускладнити втручання. США турбувалися, що ядерні вибухи на низькій навколоземній орбіті можуть зашкодити радіозв’язку, якщо СРСР або інші країни вирішать це використати.
У виданні додали, що американські військові та вчені з Массачусетського технологічного інституту розробили ідею вирішення цієї проблеми – створити власну іоносферу. Суть проєкту полягала в запуску на орбіту величезної кількості мідних голок, які могли б за необхідності відбивати радіосигнали.
Цей план викликав занепокоєння серед астрономів. Вони турбувалися, що диполі можуть закрити їхній огляд, а інші були стурбовані ризиками для супутників.
Команда розробила місію, яка повинна була швидко завершитися природним розпадом, при цьому голки мали впасти на Землю за досить короткий час.
Як реалізували експеримент
У 1961 році ВПС США спробували вивести на орбіту мільйони маленьких мідних голок. Перша спроба закінчилася невдачею, оскільки голки не були випущені згідно з планом.
Пізніше команда створила новий диспенсер – нафталін-гель, який швидко випаровувався під час запуску в космос. У 1963 році було успішно реалізовано місію, відому як проєкт “Вестфорд”, в рамках якої в космос було запущено від 120 до 215 мільйонів голок.
План полягав у тому, що голки поступово розподіляться по космосу, щоб транслювати сигнали, що надходять з Землі.
“Для стабільного зв’язку будуть потрібні антени з високим коефіцієнтом посилення (промінь 0,15°), потужні передавачі та достатня кількість диполів для розсіювання енергії, які мають бути в загальному обсязі простору, де перетинаються промені передавача та приймача в дипольній смузі”, – пояснив Дональд МакЛеллан, колишній заступник директора Лінкольнської лабораторії Массачусетського технологічного інституту.
Видання зазначило, що команді вдалося продемонструвати ефективність системи, передаючи голосові, текстові та дані між станціями Вестфорд у Міллстоун-Хіллі у Массачусетсі та Кемп-Паркс у північній Каліфорнії. Однак чимало мідних голок, виведених з Землі, залишилося на орбіті.
“Хоча на ці скупчення, дійсно, впливає тиск сонячної радіації, вони не розпадаються так швидко, як окремі голки. На орбіті Землі сьогодні залишаються 46 скупчень. Лише дев’ять з них мають перигеї нижче 2000 км”, – йдеться в одному з повідомлень NASA.
Вчені виявили унікальну планету-лимон
Раніше космічний телескоп NASA “Джеймс Вебб” (JWST) знайшов газового гіганта, що має розміри Юпітера, який нагадує лимон. Ця планета обертається навколо мертвої зірки і має настільки незвичайний хімічний склад, що астрономи не можуть зрозуміти, як вона виникла.
Планету, яку назвали PSR J2322–2650b, знаходиться на відстані 750 світлових років від Землі. Це єдиний з 6000 відомих газових гігантів, який обертається навколо пульсара (нейтронної зірки) – надзвичайно щільного ядра мертвої зірки, стиснутого до розмірів міста.
