Нові дослідження вчених ставлять під сумнів звичні уявлення про причини вирубки лісів на віддаленому тихоокеанському острові.
Згідно з дослідженням, в зникненні дерев не винні лише люди, адже значну роль відіграли й щури, стверджує Discoverwildlife.
Видання підкреслює, що острів Пасхи знаний своєю архітектурною спадщиною – статуями моаї – та трагедією, що сталася після масового знищення дерев його жителями.
На думку авторів дослідження, Карла Ліпо і Террі Ханта, до arrival полінезійців, на острові ріс унікальний вид великих пальм, які досягали зрілості за 70 років і могли жити до 50 років. Проте приблизно в 1200 році нашої ери на острови прибули полінезійці з не місцевими видами тварин, зокрема полінезійськими щурами, що стали їхнім джерелом їжі.
Але щури швидко влаштувалися в кронах пальм.
“Пальмові горіхи – це справжня їжа для щурів. Вони просто збожеволіли від них,” – прокоментував Ліпо.
Відсутність природних хижаків, що могли б контролювати чисельність полінезійських щурів, призвела до їх бурхливого зростання. Через 50 років популяція досягла 11 мільйонів, і 95% насіння пальм було знищено.
“У повільно зростаючої пальми не було жодного шансу. Додатково полінезійські поселенці вирубали пальми, щоб створити плантації батату, а також спалювали ліс для отримання золи як добрива,” – зазначило видання.
Пальми важко відновлювалися, і протягом наступних 450 років було втрачено 20 мільйонів дерев. До XVI століття, коли європейці з’явилися з вівцями, пальм майже не залишилось. Після цього вівці з’їли останні молоді деревця, що призвело до вимирання виду.
Вчені також зауважили, що в подальшому полінезійські щури зустріли таку ж долю, яку самі заподіяли пальмам, адже і їх знищили нові неприємності – норвезькі щури, яких привезли європейські поселенці.
