У 2022 році під час підводних досліджень біля Гавайского архіпелагу вчені натрапили на цікаве відкриття, яке вразило навіть досвідчених науковців. За інформацією Indian Defence Review, це знахідка підкреслила, як багато невідомого приховує океан.
Три роки тому камери підводного апарата зафіксували на дні океану утворення, що разюче нагадувало викладену дорогу. Цей момент був увічнений під час прямої трансляції, а емоції дослідників можна побачити на відео, доступному в мережі.
“Ви жартуєте? Це ж неймовірно!” – вигукнув один із дослідників, коли камера пролетіла над ідеально рівними плитами.
Поверхня виглядала рівною і розділеною на чіткі сегменти, наче викладена жовтою бруківкою. Мимоволі виникали асоціації з легендарною Атлантидою, яка, згідно з міфами, знаходилася на дні океану. Проте проблема полягала в тому, що ця міфічна Атлантида, як стверджують легенди, села десь в Атлантичному океані, а не в Тихому.
Що насправді виявили вчені
Незважаючи на зовнішню схожість з рукотворною кладкою, слідів давньої культури не виявили. “Дорога” виявилася застиглим потоком магми, що покрилася тріщинами.
При взаємодії з холодною морською водою розпечена лави підводного вулкана розпадалася, утворюючи уламки, які згодом перетворювалися на масивні шари. Подальні цикли нагрівання та охолодження призводять до сильного термічного напруження, що викликає зразки тріщин, які часто мають кути близько 90 градусів, надаючи породі вид цегли.
У цьому випадку природа створила надзвичайно регулярні форми, справді схожі на бруківку.
Наукова цінність знахідки
“Дорога до Атлантиди”, виявлена поблизу Гаваїв, важлива не лише з візуальної точки зору. Подібні вулканічні утворення надають важливу інформацію, необхідну для розуміння вулканічної історії регіону, процесів формування морського дна та умов існування глибоководних екосистем.
Ці структури слугують середовищем для багатьох організмів. Мешканці глибин прикріплюються до скель, ховаються в тріщинах і використовують пористу поверхню для добування їжі. В цьому контексті “дорога” стає осередком життя, що існує далеко від сонячного світла та поверхневих екосистем.
Крім того, історія “підводної дороги” підкреслює те, як мало ми знаємо. За оцінками Ліги відкриттів океану та Бостонського університету, візуально досліджено лише від 0,0006 до 0,001% глибокого океанського дна – приблизно 3823 квадратних кілометри. Для порівняння, це вдвічі менше площі Чернівецької області, яка є найменшою в Україні.
Дослідження 2025 року, опубліковане в журналі Science Advances, виявило, що основна частина візуальних даних про море надходить лише з кількох країн (переважно США, Японії та Нової Зеландії) і стосується в основному їхніх територіальних вод. Хоча відкритий океан займає 58% океанської поверхні, на нього припадає лише 19% усіх наукових занурень. Ця нерівномірність суттєво обмежує наше розуміння геології та біорізноманіття віддалених регіонів.
